Українська станиця при м. Каліш (Польща, 1936 року). Замордований більшовиками в 1945 році в Польщі. Зник безвісти.
Із збірки хорунжого Грінченка.
Позначка: Польща
Після панахиди по Головному Отаманові військ УНР Симонові Петлюрі в 40-й день смерті в домі воєнних інвалідів
Каліш, Польща.
В центрі: генерал-хорунжий Гаврило Базильський, з прапором підполковник Лисогір.
Підпис: «Перший ряд зправа (сидять): 1-й Д-р Дайн – станичний лікарь, 2-й – його дружина 3-й пор. Тарасунь, 4,5,6, ?, 7-й генерал-хор Козьма, 8-й ? 9-й О.Білан? [О.Магань]1 (6 див.) 10-й О.Петлюра, 11-й ?, 12-й ген.хор. Базильський… Над ген. Козьмою стоїть: полк Голуб /лисий/ від п-полк. Лисогора (з прапором) стоїт: 3-й п-полк. С.Скрипка…»
Із збірки Ф.Грінченка, Нью-Йорк.
Панахида по Головному Отаманові військ УНР Симонові Петлюрі в 40-й день смерті
Українська станиця біля табору Каліша, Польща, 1926 рік.
Від прапора вліво: 1-й генерал Шандрук, 2-й генерал Козьма, 3-й -?, 4-й полковник О.Петлюра, 5-й – ?
Зі збірки Ф.Грінченка, Нью-Йорк.
Упорядкування могил вояків Армії УНР на українському цвинтарі Шепіорно біля Каліша в Польщі
Підпис: «Перший від права: Полк. Олександр Петлюра /брат Головного Отамана/
Другий за ним: Сот. Огарів Третій –«»- Сот. /на той час/ Біловщук. /U.S.A./
Перший від ліва сот Лапченко
Другий за ним сот. С.Горячко, помер в Австралії.
Із збірки Грінченка.»
Польсько-українська трагедія (1942-1944)
Під час останньої світової війни Західна Україна, а особливо Волинь і Закерзоння були театром кривавих конфліктів між польською меншиною (приблизно 16 % населення) і українцями (понад 64% населення)1. Польські джерела розповідають про варварське винищення десятків тисяч, а навіть сотень тисяч поляків2, здійснене українцями між літом 1943 і травнем 1945 року.
Ми не маємо наміру вникати у подробиці цих конфліктів та винищень, які самі по собі викликають осудження. Причини та умови цих конфліктів є предметом глибокого вивчення польськими та українськими істориками, що дозволить трохи краще пізнати обставини трагедії і визначити її справжні масштаби. А поки що поляки, часто перебільшуючи цифри, наполегливо звинувачують у цих винищеннях український націоналізм, зокрема Організацію Українських Націоналістів (ОУН) та Українську повстанську армію (УПА). Однак правда тут набагато складніша.
Не бажаючи захищати одних чи других, гадаємо, що настав час постаратися зрозуміти трагедію. Насамперед, треба підкреслити, що українці також були жертвами цих конфліктів. Цей факт постійно приховується польськими авторами, які, здається, не зацікавлені у кількості українських жертв польського винищення. Прагнуть лише одного – звинуватити український націоналізм, бандерівський рух, ОУН та УПА. Польський націоналізм чи польський імперіалізм звичайно не згадують і в нічому не звинувачують.
Якими ж були вихідні позиції двох національних спільнот – українського народу на своїй етнографічній території і польської національної меншості?