На сьогоднішньому етапі ідеологічної і політичної боротьби за УССД, в умовах інформаційної війни надзвичайно актуально стоїть потреба збереження і використання державної спадщини України, акумулюваної в архівних збірках, музейних колекціях, місцях поховань видатних діячів Українського визвольного руху. Зайвим буде говорити про значення цієї інформації не тільки для популяризації серед широкого загалу, але й для вивчення стратегії і тактики, методів діяльності ОУН, біографій її визначних діячів.
Вже довгий час ОУН працює над тим, щоб створити і упорядкувати свій централізований архів. Першою відомою нам людиною, хто подав таку ідею, був Провідник ОУН Степан Бандера ще у жовтні 1951 року1. Кілька разів до цього питання поверталося керівництво Організації2. Але сталося так, що початковим етапом було створення архіву Центру досліджень визвольного руху у Львові, який ось уже впродовж 10 років успішно розвивається, працює і має за собою чимало наукових досягнень. Видає свій науковий журнал «Український визвольний рух», має багато інших видань і публікацій, провів немало семінарів, «круглих столів» та виставок для популяризації Українського визвольного руху серед наукової громадськості.